Шановні слухачі та читачі Old Periscope Radio! Сьогодні нашій аматорській музичній інтернет-станції виповнилось чотири роки. Під час війни наш екіпаж обходиться без недоречних нині святкувань; обмежимось лише нагадуванням про цю важливу для нашої творчої команди дату 30 січня 2022 року – день, коли о 9.00 ми стартували в етері супер-хітом видатних ірландців U2 ‘Where The Streets Have No Name’.

Якщо чесно, друзі, святкувати нема чого. Ми просто налаштовані рухатись вперед – часто-густо всупереч важким обставинам, ніж завдяки сприятливим.

На жаль, маємо визнати, що протягом чотирьох минулих років наші локальні, переважно, внутрішні/студійні творчі успіхи нам так і не вдалось конвертувати саме у публічний успіх – не просто зібрати аудиторію, а й хоча б трохи збільшити її.

Тобто, йдеться не про комерційний зиск – із самого початку ми його не планували та взагалі розглядаємо наш «пенсіонерський» проект культурологічно-гуманітарною місією – а саме про завжди бажану будь-яким мовником слухацьку аудиторію, яка у нас була та, на жаль, залишається мінімальною – від 2 до 11 одночасних прослуховувань переважно у вечірні прайм-тайми по буднях та від 0 до 4 одночасних слухачів у робочий час та по вихідних.

Отже, у нас – мінімальна аудіторія. Відповідно, інтерес до нашої аматорської станції, зокрема, всередині країни є досить низьким. І власне, ми розуміємо – чому.

Сумна та тривожна воєнна хроніка масштабної російської навали, нескінчені людські драми, тотальні побутові проблеми українців, що ховають дітей та мерзнуть під російськими обстрілами, а також панування у мережах «сенсаційних» коротких відосів у купі із хвилею проактивного блогерства – все це об’єктивно впливає (розпорошує) на слухацьку/глядацьку увагу та, як наслідок, знижує попит на вишуканий радіопродукт, шанс у якого з’явиться ледве що у мирний час.

Проте ми не відступаємо, друзі! І поки є можливість, ми не кидаємо розпочату п’ять з гаком років тому творчу справу. Ми переконані, що англомовний мелодійний софт-рок – подобається він широкому загалу або ні – таки має лунати в етері та має право бути почутим в Україні. Адже він є помітною частиною світового культурного спадку, якому присвячено купу товстих книжок та музичних енциклопедій.

Госпел та соул, джаз та блюз, арт та прог-рок, хард та софт, ф’южн та інді, кантрі-рок та рок …космічний (спейс-рок) – повірте, ми постійно у пошуках діамантів та скарбів, якими наповнена музична історія 1960-2020-х.

…Так співпало, що ідея створення української станції, яка пропагує олдскульний англомовний софт-рок, виникла десь за два роки до початку масштабного вторгнення росії – навесні 2020-го.

Ми планували запуститись наприкінці 2021-го. Не вийшло, бо не тягнули фінансово. Врешті на реалізацію задуму пішло півтора роки – з травня 2020-го по грудень 2021-го: облаштування міні-студії, придбання «бортового» звукового обладнання, його комутація, налаштування, інтеграція із софтом, аудіо-оформлення майбутніх етерів, їхнє форматування…

Врешті у січні 2022-го ми почали тестове мовлення. Однак, після офіційного старту 30 січня, буквально за чотири тижні, в день початку російської агресії ми були змушені зупинити трансляцію, як потім виявилось, на довгі 19 місяців.

Тоді ми зробили це свідомо, на знак солідарності із постраждалими від російських окупантів українцями – військовими та цивільними. Коли ж наша країна оговталась після найважливішого першого року відбиття ворожої навали, у жовтні 2023-го ми відновили мовлення, дійшовши висновку, що нам, як і багатьом в Україні, теж слід вчитись «жити, творити та мовити» у важку добу, коли Україна повністю відновила повноцінне життя в умовах війни.

Тоді, восени 2023-го, ми підбадьорювали себе гаслом: «Хай вслід за американськими та британським ракетами, що за горизонтом захищають Рідну Неньку, далеко в етер летить американський та британський рок!». І нас, нашу музику почули – в Україні та за кордоном.

…Минуло чотири роки. Для всіх нас – українців – вони були зі світлом та без нього та звичайно ж під ракетами-шахедами. Сьогодні, друзі, як й більшість громадян всередині нашої країни, ми мерзнемо та найгірше для нас – не маємо можливості вести хоча б фрагментарне (від 5 до 8 годин) мовлення.

За можливості, коли на 3-4 години подають електроживлення, ми швидко фокусуємось на внутрішній/студійній роботі. Зокрема, шукаємо нову та трохи призабуту олдскульну рок-музику, замовляємо цифрові копії вінілових артефактів з приватних колекцій двох наших партнерів-меломанів (цю співпрацю ми жартівливо називаємо «пенсійний аутсорсинг»), готуємо нові етерні плей-лісти (таких у нас на сьогодні близько 230) та спостерігаючи за політичними процесами навколо війни, прораховуємо терміни запуску в етер «Старого перископу» двох наших авторських музичних програм.

Їхні концепції/формат/драматургія лежать готові десь із 2024-го. Запускати їх в етер під час війни ми вважаємо дещо аморальним – тільки після завершення жахливого кровопролиття. Тим паче, що цикл програм потребує певної визначеності, стабільності, прогнозованості та передбачуваності мирного життя в Україні, чого наразі нема, і за що вже чотири роки поспіль б’ються наші герої-захисники, у тому числі й вже призвані до війська деякі члени нашого екіпажу.

Попри все, воєнний час не зупиняє ентузіазм згуртованого екіпажу Old Periscope Radio. Хоч і віддалено, але всі ми – на зв’язку та завжди пам’ятаємо, як натхненно починали разом 5 років тому.

Розуміючи всі, у тому числі, й непереборні поточні обставини, ми дивимось у майбутнє та прагнемо хоча б утримати розпочатий ще до війни аматорський проект.
Плекаємо надію та віримо у те, що софт-рок «старої школи» був та ще певний час залишатиметься затребуваним, як мінімум, до 40/50-х років цього століття, коли, образно кажучи, сучасні та майбутні високотехнологічні розробки відчутно посунуть все людське та душевне з «вінтажного» минулого.

Тож перебуваємо у моменті, тут та зараз! Спочатку – Україна, друзі. Решту ж втраченого творчого за ці роки ми з вами обов’язково надолужимо!

Із вдячністю до всіх наших слухачів та із вірою у Збройні Сили України,
екіпаж Old Periscope Radio